Как я купил кодеин и бегал голым по улице в шляпе
Гудящие закладки, подзарядиться и догнаться до новых ощущений – вот мои основные цели в жизни. Я наркоман, и я горжусь этим. Моя жизнь, словно шмаль на голову, превращается в калейдоскоп ярких эмоций и психеделических впечатлений.
В прошлую пятницу один парень, ворвавшись в комнату, втолкнул в мои руки пакетик с кодеином. "Впариваю тебе, братан, по супер дешевке! Топай, пока не обслужился!" – закричал непонятно откуда вылезший человек в кепке "420".
На меня накатило, словно волны после бурного шторма. Хоть сам кодеин был разбавленный, но его действие было достаточно сильным, чтобы меня не только втыкнуть, но и заставить бегать по улицам, чувствуя себя героем комедийного шоу.
Вдыхая запах весенних цветов и чувствуя на своей белой туловищной шкуре тепло лучей солнца, я понял, что время подзарядиться любимым наркотиком – коксом. Я направился в заданное мной место и осуществил свою миссию настоящего наркомана.
Вооружившись парой граммов кокса, я снова начал свою беготню по улицам, испытывая невероятный прилив энергии и адреналина. С голым торсом и невероятной шляпой на голове, я был тем, кто отличался от обычных людей, тем, кто знал настоящую свободу и безумие.
| Мои приключения на улице |
| Улица №1 |
| Сценарий: Я бежал по узкой улочке, обязательно крича: "Мир из трусов!" Прохожие бегут в разные стороны, в ужасе от моей сумасшедшей внешности. |
| Улица №2 |
| Сценарий: Начал дождь. Я прыгаю по лужам, доставая ассоциацию с моим внутренним миром, под крики "Наркоманы тоже боги!" |
| Улица №3 |
| Сценарий: Встречаю брата по наркомании, и мы вместе начинаем кружиться вокруг шеста на детской площадке, пытаясь поймать магический пин-код ветра. |
Моим приключениям не было конца, пока я не встретил своего старого друга – наркомана с псевдонимом "Шайтан". Он собрал вокруг себя группу людей, таких же безумцев, как и мы. Мы собирались вместе, чтобы покурить шмаль и делиться своими историями о том, как нам удавалось выжить в этом безумном мире.
-"Братаны, я сегодня встретил ушастого единорога на площади! Он подарил мне свинцовый ключик от загадочного сундука, полного драгоценностей!" – кричал один из нас, сияя от восторга.
-"Шайтан, знаешь, где можно взять закладки с новым уровнем психоделики?" – спросил я, пытаясь найти новые границы своего восприятия.
В нашей сумасшедшей компании мы чувствовали себя свободными, невероятно живыми и непредсказуемыми. Мы были настоящими комиками в этом бесконечном цирке жизни.
Возможно, для некоторых мои приключения могут показаться отрывистыми и безумными. Возможно, мои слова звучат как сумбурные фантазии увлеченного наркомана. Но ведь именно эта необъяснимая сила наркотиков заставляет меня видеть мир иначе, показывает новые грани реальности и раскрывает передо мной тайны собственного сознания.
Так что, если когда-нибудь встретишь меня, бегущего голым по улице в шляпе, не бойся присоединиться к нашей безумной команде. Мы можем показать тебе настоящее безудержное счастье и свободу, которые только наркоманы знают.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!